У науково-експериментальній роботі, такій як хімічний аналіз, інструментальний аналіз, отримання неорганічних речовин і органічний синтез, часто стикаються з ситуаціями, коли доступні хімічні реагенти не мають достатньої чистоти або неможливо придбати реагенти необхідної чистоти. Отже, виникає необхідність очищати наявні реагенти в лабораторії для досягнення бажаного ступеня. Тут команда Apollo Reagents коротко знайомить із методами дистиляції та фракційної дистиляції.
Принципи дистиляції
Основною метою дистиляції є відділення летких і напівлетких домішок від хімічного реагенту або випаровування летких/напівлетких основних компонентів, залишаючи позаду нелеткі або малолеткі домішки. Основою розділення за допомогою дистиляції є зміна тиску насиченої пари речовини залежно від температури. Загалом кажучи, якщо існує значна різниця в тиску пари між двома компонентами рідкої суміші, парова фаза може бути збагачена більш леткими та напівлеткими компонентами. Дві фази - рідина і пара - можуть бути відновлені окремо; леткі та напівлеткі компоненти концентруються в паровій фазі, тоді як нелеткі компоненти концентруються в рідкій фазі.
За винятком вуглеводневих сумішей і деяких інших випадків, закон Рауля і закон Дальтона застосовуються до ідеальних сумішей; однак реальні суміші розчинів часто відрізняються від ідеальної поведінки пара-рідина. Застосування цих двох законів дозволяє визначити відносну мінливість ($\\alpha_{AB}$) двох компонентів у двійковій системі: $\\alpha_{AB}=(Y_A/Y_B) / (X_A/X_B)=P^0_A / P^0_B$. Тут $Y_A$ і $Y_B$ — молярні частки компонентів A і B у паровій фазі в стані рівноваги; $X_A$ і $X_B$ молярні частки компонентів А і В у рідкій фазі в стані рівноваги; а $P^0_A$ і $P^0_B$ — тиски пари компонентів A і B у стані рівноваги, припускаючи дотримання закону Рауля. Зі збільшенням $\\alpha_{AB}$ також зростає ступінь збагачення.
Проста дистиляція
Найпростіший дистиляційний апарат показаний на малюнку 1. Коли рідкий зразок нагрівається та перетворюється на пару, частина його конденсується та повертається до початкової дистиляційної колби (флегма), а решта конденсується та стікає в збірну ємність (дистилят). Оскільки дистиляція триває безперервно, склад як пари, що виходить, так і рідини, що залишилася, поступово змінюється. Як метод очищення проста дистиляція може відокремити лише домішки зі значними відмінностями в точках кипіння, зокрема ті, що відрізняються від точки кипіння основної речовини більш ніж на 50 градусів. Щоб видалити домішки з температурами кипіння, ближчими до температури основної речовини (різниця менше 50 градусів), слід використовувати метод фракційної дистиляції, описаний нижче.
Проста дистиляційна установка при атмосферному тиску в основному складається з дистиляційної колби з бічним рукавом, термометра, конденсатора, збірної ємності та нагрівального пристрою. Під час складання грушу термометра слід розташувати трохи нижче бічного плеча; бічне плече дистиляційної колби з’єднане горизонтально з конденсатором, а нижній випускний отвір конденсатора з’єднується зі збірною ємністю (рис. 1). Метод нагрівання вибирається залежно від температури кипіння хімічного зразка: гаряча водяна баня використовується для температур кипіння нижче 80 градусів; пряме нагрівання над дротяною сіткою з азбестовим центром або масляною банею використовується для температур кипіння вище 100 градусів; а металева ванна використовується для температур вище 200 градусів.
Повітряний конденсатор можна використовувати при дистиляції рідин з температурою кипіння вище 150 градусів. Щоб забезпечити плавну дистиляцію, киплячу стружку необхідно додати в колбу після введення рідини, але до початку нагрівання. Оскільки внутрішня поверхня колби гладка, може легко виникнути перегрів і раптове бурхливе кипіння (удар), що порушить процес дистиляції. Нову киплячу стружку можна додавати лише після того, як рідина в колбі охолоне до кімнатної температури; інакше існує ризик раптового бурхливого кипіння. Відварювання чіпсів призначене лише для одноразового використання; як тільки рідина охолоне, стружка втрачає свою ефективність, тому для продовження дистиляції потрібно додати свіжу стружку. Для атмосферної дистиляції будь-який матеріал, який є пористим, міцним (нелегко кришиться) і хімічно інертним по відношенню до речовини, що дистилюється, може служити киплячою стружкою. Зазвичай використовувані чіпси для кип’ятіння складаються з неглазурованої глини або порцелянових фрагментів, нарізаних на шматки 1–2 мм.
Коли дистиляційний апарат зібрано, можна починати нагрівання. Температура швидко підвищується, коли речовина в перегінній колбі починає кипіти. Коли температура досягне точки в межах 1 градуса від точки кипіння речовини, відрегулюйте інтенсивність нагрівання так, щоб дистилят текла зі швидкістю приблизно одна крапля на секунду. На цій стадії температура нагрівальної бані повинна підтримуватися приблизно на 20 градусів вище температури кипіння речовини в колбі. Під час дистиляції речовин з високими температурами кипіння пара може конденсуватися і повертатися в колбу, перш ніж досягти бічного рукава, перешкоджаючи успішній дистиляції. У таких випадках можна використовувати невелике полум’я, щоб м’яко та рівномірно нагріти область під бічним плечем, намагаючись уникнути перегріву, який може спричинити неточні показання термометра, або ненагріта частина дистиляційної колби може бути ізольована. Під час дистиляції слід дотримуватися наступних моментів:
(1) Ретельно контролюйте температуру нагрівання. Якщо використовується нагрівальна ванна, то її температура повинна бути на кілька градусів вище температури кипіння рідини, що переганяється; інакше перегонка буде утруднена. Чим більша різниця температур між температурою ванни і точкою кипіння рідини, тим швидше відбувається дистиляція. Однак температура ванни не повинна бути надмірно високою, оскільки це може спричинити перевищення тиску пари у верхній частині колби та конденсатора над атмосферним тиском, що потенційно може призвести до нещасного випадку - ризик, який вимагає особливої уваги під час дистиляції речовин з низькою температурою кипіння. Як правило, температура нагрівання не повинна перевищувати температуру кипіння речовини більше ніж на 30 градусів.
(2) Під час дистиляції речовин з високою точкою кипіння пара часто конденсується і капає назад у колбу, перш ніж досягти бічного рукава. Тому слід використовувати дистиляційну колбу з коротким горлом або вжити заходів щодо ізоляції, щоб забезпечити безперебійну дистиляцію.
(3) Перед дистиляцією необхідно знати точки кипіння та тиск насиченої пари хімічного реагенту та його домішок, щоб визначити, коли (тобто при якій температурі) збирати чистий реагент.
(4) Колбу з круглим дном слід використовувати як колбу для дистиляції.
Проста атмосферна дистиляція підходить для хімічних реагентів з температурою кипіння від 40 до 150 градусів. Для хімічних реагентів з температурою кипіння вище 150 градусів або з температурою кипіння нижче 150 градусів, які є термічно нестабільними та схильними до розкладання, можна використовувати вакуумну дистиляцію та дистиляцію з водяною парою; ці методи коротко описані нижче.
1. Проста установка вакуумної дистиляції складається з таких компонентів, як перегінна колба Клайзена, конденсатор, приймач, джерело вакууму (вакуумний насос) і сполучні з’єднання. При складанні пристрою переконайтеся, що система герметична; пробки повинні бути якісними і трохи більше отвору колби. Матеріал пробки слід вибирати виходячи з властивостей парів проби; гумові пробки зручні для збереження герметичності, якщо пара не роз’їдає гуму, а високоякісні з’єднання з шліфованого скла також сприяють гарній герметичності. Після зібрання апарат перед початком дистиляції необхідно перевірити на герметичність. Це робиться шляхом моніторингу змін тиску в системі; якщо тиск залишається постійним, система герметична, і процес дистиляції може тривати. Під час вакуумної дистиляції в дистиляційну колбу можна вставити капілярну трубку, закриту зверху та відкриту знизу, щоб запобігти ударам. Після перевірки герметичності системи додають хімічний реагент, що очищається (заповнюючи колбу до половини її місткості), знижують тиск у системі та починають нагрівання. Колбу слід занурити в нагрівальну баню так, щоб рівень рідини речовини, що переганяється, залишався нижче рівня рідини нагрівальної бані; це особливо важливо під час дистиляції висококиплячих речовин, де бажано глибше занурення. Під час вакуумної дистиляції часто виникає піноутворення через наявність розчинників з низькою температурою кипіння; їх слід спочатку видалити під низьким вакуумом, перш ніж поступово збільшувати рівень вакууму. Досяжний рівень вакууму залежить від тиску пари рідкого зразка в апараті. Важливе значення має ефективне охолодження перед конденсацією; інакше важко досягти високого вакууму в системі. Співвідношення між тиском і температурою кипіння можна приблизно отримати за допомогою рівняння: logP=A + (B/T), де P — тиск пари, T — абсолютна температура, а A і B — константи. На практиці можна ознайомитися з відповідними діаграмами тиску та точки кипіння. Коли дистиляція потрібного компонента завершена або якщо процес потрібно перервати, нагрівання слід припинити і нагрівальну баню видалити. Після охолодження вакуум системи слід повільно звільнити, щоб повітря потрапило в апарат і відновив атмосферний тиск, перш ніж вимкнути вакуумний насос.
Перегонка з водяною парою є поширеним методом розділення та очищення органічних речовин у зразках, особливо коли присутні великі кількості смолистих домішок. Компоненти проби, які підлягають обробці, повинні відповідати таким критеріям: вони повинні бути нерозчинними або майже нерозчинними у воді; вони не повинні зазнавати хімічних змін при тривалому контакті з окропом; і вони повинні мати тиск пари більше ніж 10 мм рт.ст. при приблизно 100 градусах.
Парова дистиляція також є технікою, яка використовується для підготовки та очищення термочутливих зразків. Він підходить для рідких зразків із поганою тепловіддачею, де може виникнути локальний перегрів під час прямого нагрівання. Перегонка з водяною парою здійснюється безперервним пропусканням пари через пробну суміш у посудині; альтернативно, вода може бути додана безпосередньо в колбу для досягнення того ж ефекту. Пара переносить леткі компоненти в газову фазу, і концентрація цих летких матеріалів у суміші парів пов’язана з їхнім відповідним тиском пари.
Ця техніка дуже м'яка; матеріал, що переганяється, ніколи не нагрівається вище температури самої пари. Наприкінці процесу пара та відокремлений матеріал конденсуються. Як правило, вони не змішуються і утворюють дві окремі фази. Іноді хімікам-аналітикам доводиться застосовувати додаткові методи підготовки зразків, такі як рідинно-рідинна екстракція, щоб повністю розділити водний і органічний шари.
2. Проста установка парової дистиляції: А — парогенератор, а скляна трубка В служить індикатором рівня рідини для контролю рівня води всередині генератора. В ідеалі об’єм води повинен становити близько 75% місткості посудини; при переповненні окріп може потрапити в дистиляційну колбу. Запобіжна трубка C тягнеться майже до дна генератора A. Якщо внутрішній тиск посудини стає надмірним, вода піднімається всередині скляної трубки, щоб регулювати тиск. У разі засмічення системи вода почне бризкати з верхньої частини трубки; у цьому випадку слід оглянути нижній отвір вхідної трубки для пари всередині круглодонної колби на наявність перешкод. Для дистиляційної секції зазвичай використовується круглодонна колба з довгим горлом ємністю 500 мл або більше. Щоб запобігти викиду рідини з колби в конденсатор через удари, колбу нахиляють під кутом 45 градусів у бік парогенератора. Об’єм рідкої проби не повинен перевищувати однієї третини місткості колби. Кінець вхідної трубки для пари (E) має бути зігнутий так, щоб він був спрямований вертикально до центру дна колби, простягаючись близько до основи. Паровідвідна трубка (F), зігнута під кутом приблизно 30 градусів, в ідеалі повинна мати більший внутрішній діаметр, ніж трубка E; один кінець вставляється через пробку з двома отворами (виступає приблизно на 5 мм), а інший підключається до конденсатора. Дистилят надходить через перехідник у приймальну ємність (H). Приймач можна охолоджувати зовні за допомогою холодної водяної бані.
Між парогенератором і круглодонною колбою з довгим горлом слід встановити Т-подібну трубку з пружинним затискачем (G), прикріпленим до її нижнього кінця, щоб забезпечити своєчасне видалення крапель конденсованої води, які можуть спричинити закупорку.
Щоб провести дистиляцію з водяною парою, спочатку помістіть розчин зразка в колбу D. Нагрійте парогенератор, поки вода майже не закипить, а потім затягніть затискач G, таким чином дозволяючи парі стабільно надходити в круглодонну колбу. Щоб запобігти надмірній конденсації пари та її накопиченню в колбі D, під неї можна помістити азбестову сітку, а для нагрівання використовувати слабке полум’я. Необхідно контролювати швидкість нагрівання, щоб забезпечити конденсацію всієї пари в трубці конденсатора. Якщо речовина, що випаровується з парою, має високу температуру плавлення і має тенденцію випадати в осад у вигляді твердої речовини при конденсації, швидкість потоку охолоджувальної води слід зменшити, щоб речовина залишалася рідкою. Якщо тверді речовини випадають в осад і загрожують спричинити закупорку, потік охолоджувальної води можна тимчасово припинити або навіть злити, щоб дозволити речовині розплавитися та втекти в приймач разом із водою. Слід бути обережними при повторному введенні охолоджувальної води в сорочку конденсатора; слід дозволити йому надходити повільно, щоб запобігти розтріскуванню конденсатора через раптовий термічний удар. Якщо конденсатор засмічується, необхідно негайно припинити дистиляцію та вжити заходів, щоб усунути засмічення, наприклад, видалити заважаючий матеріал скляною паличкою або налити гарячу воду в сорочку конденсатора, щоб розплавити його.
При перериванні або завершенні дистиляції завжди відкривайте пружинний затискач G, щоб вивести систему в атмосферу перед припиненням нагріву; інакше рідина з колби D буде всмоктуватися назад у колбу A. Якщо рівень води в запобіжній трубці C під час дистиляції швидко підвищується, це вказує на закупорку системи; у цьому випадку негайно відкрийте пружинний затискач G, а потім вийміть джерело тепла. Відновіть дистиляцію парою лише після усунення засмічення.




![CAS 868705-03-7|Pd(IPr)(acac)Cl|Ацетилацетонат[1,3-біс(2,6-диізопропілфеніл)імідазол-2-іліден]хлорпаладій(II)](/uploads/48846/small/cas-868705-03-7-pd-ipr-acac-cl8680d.jpg?size=170x0)


